Середа, 08.12.2021, 00:08
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт учителя-словесника Ільїної Інни Іванівни

Сценарі заходу до Дня української писемності та мови

                             9 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

 

СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ

 

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови; виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб — українську мову.

 

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт з глечиками та соняш­никами, на стінах вишиті рушники;

Хід заходу

Легенда про мову

Народам долі Бог давав:

Комусь орать, комусь вбивати,

Комусь чекати на жнива,

Комусь пророків розпинати.

І залишилася одна –

Витка печальна в Бога доля:

Незламний дух, жива струна,

Багато сліз і мало волі.

Тоді замислився Творець…

Дніпро вбирався в барви сонця.

Почувся легіт двох крилець

Людей малого охоронця.

Найменший ангел, ще дитя,

З надій зітканий і з любові,

Просив святого співчуття

Для тих, хто води п`є Дніпрові.

“Ох, скільки крові! Скільки мук!

Ох, скільки болю і обуди!”

І плакав ангел в лоні лук

Над тим, що з милим краєм буде.

“Не плач, синочок, всім в житті

Свій хрест нести, щоб щось збагнути,

За твої сльози золоті

Я дам їм те, що рве всі пута”.

І втер з лиця тих сліз кришталь.

Всепроникаючий і щирий,

Улюбленця свого печаль

Перетворив у краплі миру.

Міць блискавки і легіт хмар,

Красу барвисту, веселкову,

Мелодій чари, світла, жар

І холод леза вклав у мову,

В долоні ангела поклав,

Благословивши на дорогу,

І до людей його послав

Господь, тамуючи тривогу.

Себе на смерть прирікши, він.

Надію з серцем вийняв разом –

Натхненну й чисту, ніби дзвін,

І людям дав, твердіш алмазів.

“Моя прекрасна і проста ,

Моя стражденна Україна!..”

Могутнє слово вклав в уста

Новонародженого сина.

Розтанув ангел. Вже віки

Те слово нашу долю гріє,

І шлях наш не такий гіркий,

Доки жива його надія.

 

 

1-й ведучий. 9 листопада - День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. 

2-й ведучий.   У листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови". У ньому сказано, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено День української писемності та мови. Свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

   1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

1-й ведучий. Я цілком згоден з тобою, бо нещодавно прочитав слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. До рідного слова торкаюсь душею,  ( Ільєнко А.)
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею –
Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

 

 

2.Чи згою рану зболеного слова,  ( Пархомець К.)
Що серце й душу паленить мені?
Чи розцвіте в народі рідна мова,
Чи оживе, як поле навесні?

У мові цій рушник і біла хата,
І біль, і радість, помисли й пісні.
Її подарувала рідна мама,
Пронісши крізь роки, мов крізь вогні.

Вона – наш скарб, вона – наше повітря,
Вона – нектар, як для землі роса.
Відродимо! Не полетить за вітром
Мого народу велич і краса.

І певен я, що біль у серці згоїм,
Не віддамо у тлінне небуття
Ту мову, що ковтком води живої
Нас повертає знову до життя.

2-й ведучий. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV-ХV ст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської («простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.).

1-й ведучий. Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський, а основоположником — Т. Г. Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя. 

 

                 3.Велична, щедра і прекрасна мова, ( Шутенко Д.)
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 
Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ.

 

4. Мова — краса спілкування,  ( Понежа В.)
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть: 
Без мови немає країни — 
Мову, як матір, любіть!

 

5. Солов'ї розливаються ніжно ( Довга А.)
У зеленім веснянім гаю, 
Син до матері каже: — Ця пісня 
Дуже схожа на мову твою.
Посміхається мати до сина: 
— Пам'ятай, моє миле дитя, 
Рідна мова завжди солов'їна, 
Зігріває людей все життя.
Наша мова живе й буде жити, 
Бо вона, ніби подих весни — 
Пам'ятай ти завжди про це, сину, 
Рідне слово теплом огорни.

 

6. Не говори: в нас мова солов'їна,     ( Басов Д.)
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишиться слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

   2-й ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського.

  1-й ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...

 

 

2-й  ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне", а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

1-й ведучий. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

7.Дорога Батьківщіно,  ( Горобчук В.)
Україно моя.
Милий край тополиний
І степи, і моря.

Пісня лине в Карпати
Від південних морів,
Щоб була ти багата
На дочок і синів.

В цьому краї зростали
І батьки, і діди.
Рідний край відстояли
Від ганьби і біди.

Серце радісно б’ється
У країні батьків.
Хай дитинство сміється,
Лине радісний спів.

Щоб вишневі садочки
Навесні розцвіли,
Щоб синочки і дочки
Твої в мирі жили.

На своїй Україні,
Серцю милій землі,
Незалежній, щасливій
І в містах, і в селі.

Хай ти будеш здорова,
Україно моя.
І щаслива, і нова
Буде доля твоя.

  2-й  ведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Слава Україні!

Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Календар
«  Грудень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 67
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0